помуляти
ПОМУЛЯТИ, яю, яєш, рідко ПОМУЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і без додатка. 1. Намуляти (див. намуляти2) у багатьох місцях.
2. Муляти (у 1 знач.) якийсь час.
3. перен., розм. Муляти (у 2 знач.) якийсь час. - Я, панотче, заради гречності, познайомив би вас з оцим дуже достойним чоловіком, але хай невідомість помуляє вашу душу (Стельмах, Хліб.., 1959, 509).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помуляю | помуляємо |
2 особа | помуляєш | помуляєте |
3 особа | помуляє | помуляють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | помуляв | помуляли |
Жіночий рід | помуляла | |
Середній рід | помуляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помуляймо | |
2 особа | помуляй | помуляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | помулявши |