понабивати
ПОНАБИВАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Прибити що-небудь до чогось (про багато предметів, у багатьох місцях). Понабивати підметки; Понабивати дороговкази.
2. Вбити багато чого-небудь гострого в щось, у багатьох місцях. - Я понабиваю на щаблях голок та шпильок, не то що колючок навішаю (Н -Лев., II, 1956, 179)
3. Зробити на тілі багато слідів від ударів, багато синців. Двічі вдарилась лобом об кам'яні хрести, аж синяки собі понабивала (Н.-Лев., III, 1956, 258).
4. Ударами насадити що-небудь на щось (про багато предметів). Понабивати коси; // у сполуч. із сл. бочка, діжка. Відремонтувати багато бочок, набивши на них обручі. Решту хворосту.. відніс [Тимко] до бочкаря на обручі з тим, щоб той понабивав діжки, які вже зовсім порозсихалися в погребі (Тют., Вир, 1964, 263); // у сполуч. із сл. кайдани. Закути багатьох. - Посадили нас,- каже [дід],- вісім чоловік у башту, понабивали на ноги залізні кайдани та ще й двері за мурували (Стор., І, 1957, 168).
5. Наповнити, напхати чим-небудь багато чогось. Тютюном [люльки] понабивали, Запалили, потягли (Щог., Поезії, 1958, 245).
@ Понабивати голови чим - те саме, що Набивати (набити) голову чим (про багатьох) (див. набивати). - Ти, Катерино, береш од його й читаєш якісь там книжки.. Він понабиває вам голови таким сміттям, котрого потім і ладаном не викуриш (Н.-Лев., І, 1956, 568); Понабивати кишені - те саме, що Набити кишені (кишеню) (про багатьох) (див кишеня).
6. Розбиваючи що-небудь, набити багато шматків, у багатьох місцях.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понабиваю | понабиваємо |
2 особа | понабиваєш | понабиваєте |
3 особа | понабиває | понабивають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понабивав | понабивали |
Жіночий рід | понабивала | |
Середній рід | понабивало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понабиваймо | |
2 особа | понабивай | понабивайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понабивавши |