понабрякати
ПОНАБРЯКАТИ, ає, док. 1. Набрякнути (про частини тіла, місця на тілі). Максим запримітив, як понабрякали у свахи очі та яка вона заплакана (Л. Янов., І, 1959, 356); Щоб добути її [глини] кілька пригорщів, він мусив колупатися до нестями.. Пальці понабрякали йому, як граблі (Мик., Повісті.., 1956, 74).
2. Набратися соком, набухнути (про бруньки, плоди і т. ін.). Розцвітає природа, розвивається. Груші, вишні так он понабрякали вже (Тесл., З книги життя, 1949, 87).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понабрякаю | понабрякаємо |
2 особа | понабрякаєш | понабрякаєте |
3 особа | понабрякає | понабрякають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понабрякав | понабрякали |
Жіночий рід | понабрякала | |
Середній рід | понабрякало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понабрякаймо | |
2 особа | понабрякай | понабрякайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понабрякавши |