поназдивитися
ПОНАЗДИВИТИСЯ, дивлюся, дивишся; мн. поназдивляться; док., діал. Побачити. Поназдивилися люди, як почала молода панна турляти усіма в економії - і робітниками, і прикажчиками, і всією домовою челяддю (Вас., II, 1959, 64); [Палажка:] Досадно йому, що Марина носа втерла; от поназдивишся, що Кость до тебе знову поверне (К.-Карий, І, 1960, 423); - Ож побачиш і поназдивишся! Тоді й пригадаєш, що я казала правду (Н.-Лев., III, 1956, 287).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поназдивлюся | поназдивимося |
2 особа | поназдивишся | поназдивитеся |
3 особа | поназдивиться | поназдивляться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поназдивився | поназдивилися |
Жіночий рід | поназдивилася | |
Середній рід | поназдивилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поназдивімося | |
2 особа | поназдивися | поназдивіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поназдивившись |