поневільний
ПОНЕВІЛЬНИЙ, а, е, діал. Підневільний. Там на горі церковця стояла, там дівчина поневільний шлюб брала (Сл. Гр.); // Незалежний від власної волі; мимовільний. Я все розповіла панові Славкові, й нехай він тут засвідчить, чи мій поневільний поступок кидає зле світло на мій характер (Март., Тв., 1954, 448).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поневільний | поневільна | поневільне | поневільні |
Родовий | поневільного | поневільної | поневільного | поневільних |
Давальний | поневільному | поневільній | поневільному | поневільним |
Знахідний | поневільний, поневільного | поневільну | поневільне | поневільні, поневільних |
Орудний | поневільним | поневільною | поневільним | поневільними |
Місцевий | на/у поневільному, поневільнім | на/у поневільній | на/у поневільному, поневільнім | на/у поневільних |