понестися
ПОНЕСТИСЯ, суся, сешся, док. 1. Швидко, нестримно рушити в якомусь напрямку. Коні невдоволено крутнули головами, шарпнули з копита і понеслись вулицею, збиваючи густу куряву (Коцюб., І, 1955, 239); Сумні дні короткі стали, Розляглись тумани, І пташки за синє море Понеслись стадами (Рудан., Тв., 1959, 79); Другого дня з'явились радянські танки на шляху і, не заходячи в Гаї, понеслись далі на захід (Цюпа, Назустріч.., 1958, 122); // Піти швидкою, нестримною ходою, побігти. Та, похнюпившись, тихо пішла [Марта] з хати, а за нею понеслася гнівна мама (Мирний, IV, 1955, 345); - Стій! Куди ти? - Я не можу балакати з комедіантами, - одрізав він і понісся коридором (Л. Янов., І, 1959, 435); // Пуститися у швидкий танок. - Ну лиш у хрещика або в короля! - Зчеплються руками і мене вхоплять та й понесуться, регочучись, аж земля гуде (Вовчок, І, 1955, 60); // Почати переміщатися силою вітру, течії. Вітер війнув.. Листя понеслось ізнов - іще вище (Тич., І, 1957, 236); // у сполуч. із сл. вітер. Сильно подути, повіяти. Плине по небу і в хмарки розрісся, Вітер геть-геть через ниви понісся (Щог., Поезії, 1958, 304); Винирнув вітер з діброви й курними шляхами понісся, наче той кінь, що зірвався й тіка від пожежі (Тич., І, 1957, 241); // перен. Почати з'являтися (про думки). Понесуться гадки в молодій голові, тисячі найдрібніших випадків пригадаються, і стане жаль з ними розставатись (Хотк., І, 1966, 36).
Понестися вихором (як вихор, як вітер): а) дуже швидко, нестримно побігти. Івась, як вітер, понісся назад (Мирний, IV, 1955, 17); б) пуститися у швидкий танок. Заграли шалений танок, І як вихор ми враз понеслися Всі в вінках із червоних квіток... (Олесь, Вибр., 1958, 155); Повбирані панни й паничі танцювали.. Проз неї понеслась, як вихор, панна Броніслава з Ястшембським й повіяла на неї тонкими пахощами (Н.-Лев., II, 1956, 86).
2. Почати поширюватися в просторі (про звуки), почати звучати, чутися. Чую, як крізь сон, не дивлячись на сцену,.. Понеслись ніби попід Альпами тихі, романтичні мелодії (Н.-Лев., III, 1956, 312); Раптом лунко по вечірньому лісі понеслося іржання (Головко, І, 1957, 370).
3. перен. Почати швидко поширюватися серед людей (про ідеї, чутки і т. ін.). Подай душі убогій силу, Щоб огненно заговорила, Щоб слово пламенем взялось, Щоб людям серце розтопило, І на Украйні понеслось (Шевч., II, 1953, 266); Кума подала сестрі, сестра сусідці - понісся-полинув той гомін, тая слава лихая світами поміж ворогами (Хотк., II, 1966, 307).
4. Знестися (про курей, качок, індичок і т. ін.). Подвір'ям ходять кури й, відшукавши Місця таємні, тихо понесуться (Вирган, Квіт. береги, 1950, 11).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понесуся | понесемося |
2 особа | понесешся | понесетеся |
3 особа | понесеться | понесуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понісся | понеслися |
Жіночий рід | понеслася | |
Середній рід | понеслося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понесімося | |
2 особа | понесися | понесіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понісшись |