понишпорити
ПОНИШПОРИТИ, рю, риш, док., розм. Нишпорити якийсь час. - А ти, Прісько, понишпор трохи по полиці, зазирни у піч, - може, знайдеш поїсти, а ні, то хоч хлібом пообідай (Л. Янов., І, 1959, 141); Коли стражник, нарешті, продерся й собі до сінець, Григора там, мабуть, уже не знайшов, бо вибіг назад лютий, як пес цепний, ще понишпорив очима по натовпу і кудись подався (Панч, В дорозі, 1959, 170); // перен. Копирсатися в чому-небудь якийсь час. Привезли Гната в авто на тартак до машини, він там щось понишпорив ключами і ніби нічого й не зробив, а машина зарухалась, запрацювала (Чорн., Визвол. земля, 1950, 16); Жандарм вичекав хвилину, понишпорив біля рушниці, ляскнув затвором і крикнув: - Марш! (Гжицький, У світ.., 1960, 31).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понишпорю | понишпоримо |
2 особа | понишпориш | понишпорите |
3 особа | понишпорить | понишпорять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понишпорив | понишпорили |
Жіночий рід | понишпорила | |
Середній рід | понишпорило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понишпормо | |
2 особа | понишпор | понишпорте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понишпоривши |