понтонер
ПОНТОНЕР, а, ч. Військовослужбовець інженерних частин військ, що обслуговує понтонні парки, лаштує понтони. Він мовчки робив своє діло і слухав, як поруч з ним гнівався, кричав на понтонерів майор, що керував переправою (Коп., Навколо полум'я, 1961, 198); Танкісти, не чекаючи понтонерів, швидко відшукали броди з кам'янистим грунтом і перебрались на протилежний берег (Рад. Укр., 9.V 1967, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | понтонер | понтонери |
Родовий | понтонера | понтонерів |
Давальний | понтонерові, понтонеру | понтонерам |
Знахідний | понтонера | понтонерів |
Орудний | понтонером | понтонерами |
Місцевий | на/у понтонері, понтонерові | на/у понтонерах |
Кличний | понтонере | понтонери |