понівечення
ПОНІВЕЧЕННЯ, я, с. Дія та її результат за знач. понівечити. І він [укладач документів], і переписувач навіть дуже високих канцелярій пишуть без належної уваги до зовнішньої сторони слова, і через це можливими є в найповажніших документах державного значення, наприклад, просто кричущі випадки гаплоло-гізмів, понівечення слів тощо (Пит. походж. укр. мови, 1956, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | понівечення | понівечення |
Родовий | понівечення | понівечень |
Давальний | понівеченню | понівеченням |
Знахідний | понівечення | понівечення |
Орудний | понівеченням | понівеченнями |
Місцевий | на/у понівеченні | на/у понівеченнях |
Кличний | понівечення | понівечення |