поп'ястися
ПОП'ЯСТИСЯ, пнуся, пнешся; мин. ч. поп'явся, поп'ялася, поп'ялося і попнувся, попнулася, попнулося; наказ. сп. попнися; док., розм. 1. Почати п'ястися, вилазити нагору. Розсатанілі, з скаженим жахом на обличчі, злиденні останки [війська] кинулись в рів, а звідтіля поп'ялись на вали... (Стар., Облога.., 1961, 36); Тимко, жадібними припадами досмоктуючи цигарку, поп'явся стежечкою, що вела до Прокопа Тетері (Тют., Вир, 1964, 95); * Образно. Шлях широкий, покритий талим снігом, гадюкою поп'явся на гору (Мирний, III, 1954, 75).
2. перен. Розростися на схилах гори, по стінах будинку і т. ін. З одного боку по горі поп'явся лісок, а з другого замчище дивилося на їх [Івася і Карпа] своїм страшним видом (Мирний, І, 1954, 250); Розрісся хміль так буйно, що й піддашок укрив, і на хату поп'явся... (Гр., II, 1963, 372); // Бути розташованим, простягтися на велику відстань по схилу гори, похилій площині і т. ін. Навколо вигону густо наліплено хат у балці, вони поп'ялись і по схилі аж під ліс, і понад яром од греблі (Головко, II, 1957, 189).
3. Вирости, пробитися (про рослинність). На горі, між кущами ялівника, поп'ялась трава (Чорн., Визволення, 1949, 81); // З'явитися, вирости (про волосяний покрив). Чудний той був князь Ратієв, - низенький, осадкуватий, оброслий волоссям, як звір, воно у його не тілько на щоках і під очима поп'ялося, а й на самому кінці носа, мов бородавка, чорнів кущик (Мирний, IV, 1955, 15); - Який же він собою? - спитав Головатий. - Ще молодий, смаглявий... Вусики ледве поп'ялися (Добр., Очак. розмир, 1965, 312).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попнуся | попнемося |
2 особа | попнешся | попнетеся |
3 особа | попнеться | попнуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поп'явся | поп'ялися |
Жіночий рід | поп'ялася | |
Середній рід | поп'ялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попнімося | |
2 особа | попнися | попніться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поп'явшись |