попобити
ПОПОБИТИ, б'ю, б'єш, док., перех., розм. 1. Бити багато разів кого-небудь. А мало його попобили і батько й мати, вернувшися з корчми п'яні або роз'ятрені гірким бідуванням? (Коцюб., І, 1955, 21).
2. Дуже побити. Хоч за вночішню мандрівку Ксеню таки попобила мачуха, але ж з того часу ми не розлучалися (Гр., І, 1963, 299); Розказують про одного дурилу, Що хвастався: «Ого! Ну попобив же я його...» (Еллан, І, 1958,198).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попоб'ю | попоб'ємо |
2 особа | попоб'єш | попоб'єте |
3 особа | попоб'є | попоб'ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попобив | попобили |
Жіночий рід | попобила | |
Середній рід | попобило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попоб'ймо | |
2 особа | попоб'й | попоб'йте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попобивши |