попожити
ПОПОЖИТИ, иву, ивеш, док., розм. Жити тривалий час. Довелось Ярині, зразу ж перехрещеній на Кармелу, чимало попожити і в католицьких монастирях (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 136); [Адлерберг:] Мадам, його величність, видимо, щасливий, як всі, хто вже на світі попожив і знову одружився з молодою (Голов., Драми, 1958, 215).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попоживу | попоживемо |
2 особа | попоживеш | попоживете |
3 особа | попоживе | попоживуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попожив | попожили |
Жіночий рід | попожила | |
Середній рід | попожило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попоживімо | |
2 особа | попоживи | попоживіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попоживши |