пополовині
ПОПОЛОВИНІ, присл. 1. Те саме, що пополам. - Будем вважати, тату, що вас є двоє і нас двоє - я і жінка. Значить, все треба поділити пополовині (Стельмах, II, 1962, 345); Чіпка пильно дивився на діда.. Лице аж пополотніло, .. а очі сухі-сухі, горіли, налиті сльозами пополовині з кров'ю (Мирний, І, 1949, 158); Швидко й світло згасло; поснули панни тонким, чуйним сном, а більш того - дрімотою, пополовині з мріями (Н.-Лев., І, 1956, 142).