пополовіти
ПОПОЛОВІТИ, іє. Док. до половіти. Дождався [Онопрій] нарешті, затвердло зерно, пополовіло стебло, похилилося вниз (Фр., III, 1950, 206); Ниви якось несподівано, немов за один день, пополовіли (Хор., Ковила, 1960, 83); Вже місяць геть аж за хату зайшов, уже й небо на сході пополовіло (Вирган, В розп. літа, 1959, 291); * Образно. [Ганна:] Колись і думки цвіли і рясніли, та пополовіли і зав'яли... (Кроп., II, 1958, 21).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пополовію | пополовіємо |
2 особа | пополовієш | пополовієте |
3 особа | пополовіє | пополовіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пополовів | пополовіли |
Жіночий рід | пополовіла | |
Середній рід | пополовіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пополовіймо | |
2 особа | пополовій | пополовійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пополовівши |