пополохати
ПОПОЛОХАТИ, аю, аєш, перех., розм. Док. до полохати. Горобців одшугав: як загуду-задзеленчу, так пополохаю так, що поуз перелітають садок наш (Вовчок, Вибр., 1937, 230); Іде обережно, як мисливець, котрий боїться пополохати звіра (Ю. Янов., IV, 1959, 52); * Образно. Не до смерті його бити, ні, а так - добре пополохати, щоб трохи полежав та почухався (Гр., II, 1963, 474).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пополохаю | пополохаємо |
2 особа | пополохаєш | пополохаєте |
3 особа | пополохає | пополохають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пополохав | пополохали |
Жіночий рід | пополохала | |
Середній рід | пополохало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пополохаймо | |
2 особа | пополохай | пополохайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пополохавши |