попотіти
ПОПОТІТИ, ію, ієш, док., розм. 1. Спітніти (про багатьох). Базікавши, зійшли [Еней з бабою-ягою] на гору, На землю сіли оддихать, І, попотівши саме впору, Тут принялися розглядать, Анхиза щоб не прогуляти (Котл., І, 1952, 152).
3. перен., над ким - чим, з ким - чим. Витрачати багато зусиль, виконуючи яку-небудь роботу якийсь час. [Семен:] Як попотів оце біля школи з дітьми, як надивився на них, .. то й душа повеселішала (Мороз, П'єси, 1959, 36).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попотію | попотіємо |
2 особа | попотієш | попотієте |
3 особа | попотіє | попотіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попотів | попотіли |
Жіночий рід | попотіла | |
Середній рід | попотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попотіймо | |
2 особа | попотій | попотійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попотівши |