попутний
ПОПУТНИЙ, а, е. Який іде, їде, рухається в одному напрямку з ким-, чим-небудь. Білограй і Дудка приїхали в місто попутною машиною (Мушк., Чорний хліб, 1960, 178); Їм лишалося.. діждатися попутного пароплава і розпочати далекі мандри до самого моря (Збан., Курил. о-ви, 1963, 39); // Ходовий, погожий (про вітер). Попутний вітер швидко жене його баркас далі й далі від берега (Шиян, Переможці, 1950, 58).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | попутний | попутна | попутне | попутні |
Родовий | попутного | попутної | попутного | попутних |
Давальний | попутному | попутній | попутному | попутним |
Знахідний | попутний, попутного | попутну | попутне | попутні, попутних |
Орудний | попутним | попутною | попутним | попутними |
Місцевий | на/у попутному, попутнім | на/у попутній | на/у попутному, попутнім | на/у попутних |