порахунок
ПОРАХУНОК, нку, ч., розм. 1. Те саме, що розрахунок 1.
2. перен. Відплата, покарання за що-небудь; розправа. Прийдеш, Юрку, до порахунку (Номис, 1864, № 3930); Він з ним ще розрахується. І порахунок буде дуже короткий! (Шовк., Починається юність, 1938, 159); // перев. мн. порахунки, ів. Взаємні претензії, образи, невдоволення. Саня вдаватиме, немов усе в порядку. Тепер не до особистих порахунків (Шовк., Інженери, 1956, 130); - Ви, пане староста, не поспішайте, тут я буду командувати. Старі порахунки (Тют., Вир, 1964, 421).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | порахунок | порахунки |
Родовий | порахунку | порахунків |
Давальний | порахункові, порахунку | порахункам |
Знахідний | порахунок | порахунки |
Орудний | порахунком | порахунками |
Місцевий | на/у порахунку | на/у порахунках |
Кличний | порахунку | порахунки |