порощати
ПОРОЩАТИ і ПОРОЩИТИ, щу, щиш, недок., розм. 1. тільки 3 ос. Те саме, що періщити. Сніг так і порощить у лице! (Барв., Опов.., 1902, 20); Проїжджали кучугури бурунного піску Яз-Яванських степів. У вікна [поїзда] порощали піщинки (Ле, Міжгір'я, 1953, 355); Дощ.. сіяв безперестанку одноманітно і нудно, порощив по дахах (Цюпа, Назустріч.., 1958, 53); // чим. Бити, вдаряти (снігом і т. ін.) по якій-небудь поверхні. Поривний вітер шарпав голе гілля кущів під вікном, порощав сухим снігом у шибки (Головко, II, 1957, 557).
2. перен. Швидко й голосно говорити, кричати. - Мовчать! Прескверна пащекухо! - Юнона злобно порощить (Котл., І, 1952, 245); Манюсінькі [діти].. бігають круг церкви, та просяться у двері, та щебечуть, як тії циганчата, та лящать, кричать, порощать (Кв.-Осн., II, 1956, 106).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порощу | порощимо |
2 особа | порощиш | порощите |
3 особа | порощить | порощать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порощатиму | порощатимемо |
2 особа | порощатимеш | порощатимете |
3 особа | порощатиме | порощатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порощав | порощали |
Жіночий рід | порощала | |
Середній рід | порощало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порощімо | |
2 особа | порощи | порощіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | порощячи | |
Минулий час | порощавши |