поручатися
ПОРУЧАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПОРУЧИТИСЯ, ручуся, ручишся, док. 1. Давати поруку за кого-, що-небудь; ручатися. - Ти, старосто, поручаєшся за нього? (Сл. Гр.); - Хочеш, дочко, я поступлюся з своїм хазяйством, тілько так, щоб ти поручилась мені, що все зостанеться ціле (Мирний, І, 1954, 226).
Хто поручиться (може поручитися); Ніхто не може (не міг) поручитися - уживається для вираження непевності в чому-небудь. - А хто тобі поручиться, що вона й досі тобі вірна і досі тебе кохає?.. (Стор., І, 1957, 339); Коли пропала надія на хату, їй корисніше стало, щоб умерла Катря і Гаврило взяв Ониську. І що ж? Хто поручиться, що вона ненароком гребнула той жар із печі? (Л. Янов., І, 1959, 400); - Хоча він і докладно вже знав, що горіла Оверкова Марченкова хата, та ніхто не міг поручитися, що вогонь якось не перекинеться на його обору і не спопелить усього дощенту (Епік, Тв., 1958, 443).
2. тільки недок. Пас. до поручати. [Хоростіль (читає голосно) :] З огляду на ваші заслуги коло розвою школи народної.. поручається вам засновання [заснування] і дальше ведення школи в Волосатім (Фр., IX, 1952, 196).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поручаюся | поручаємося |
2 особа | поручаєшся | поручаєтеся |
3 особа | поручається | поручаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поручатимуся | поручатимемося |
2 особа | поручатимешся | поручатиметеся |
3 особа | поручатиметься | поручатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поручався | поручалися |
Жіночий рід | поручалася | |
Середній рід | поручалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поручаймося | |
2 особа | поручайся | поручайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | поручаючись | |
Минулий час | поручавшись |