поріднитися
ПОРІДНИТИСЯ, нюся, нишся, док. Стати рідними, родичами; породичатися. - Ми хочемо поріднитись з вами, - сказав сват. - У вас дочка на виданні, а в нас жених (Н.-Лев., III, 1956, 36); Щоб піднести свій авторитет в міжнародних справах, він [князь Володимир] вирішив поріднитися з візантійським імператорським двором, одружившись з візантійською царівною Анною, сестрою імператора Василія II (Іст. УРСР, І, 1953, 58); // Зблизитися, подружитися. Я так звик до тебе, ні, це слабий вираз, краще, так поріднився з тобою, що ти мені потрібна (Коцюб., III, 1956, 149); Він ходив до Варі часто, давно поріднився з Василем Гнатовичем, мав ніжні почуття до Христини Данилівни, яка відповідала йому тим самим (Сенч., Опов., 1959, 175); // з чим, перен. Звикнути до чого-небудь, полюбити щось. Здрастуй, місто, де я впився Радістю, що вік не пив! Де я вдруге народився, Як із морем поріднився, Де я дівчину любив... (Мас., Срібна дорога, 1946, 37).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поріднюся | поріднимося |
2 особа | поріднишся | поріднитеся |
3 особа | порідниться | порідняться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поріднився | поріднилися |
Жіночий рід | поріднилася | |
Середній рід | поріднилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поріднімося | |
2 особа | поріднися | порідніться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поріднившись |