посвистати
ПОСВИСТАТИ, свищу, свищеш, док. 1. Те саме, що посвистіти. Бронек - веселий, моторний гімназист - здвигнув плечима, помахав паличкою, посвистав (Л. Укр., III, 1952, 661); Левко в задумі посвистав, походив по ганку (Стельмах, І, 1962, 152).
2. розм., рідко. Почати текти, бити сильним струменем (про рідини). Так кров і посвистала з руки (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посвищу | посвищемо |
2 особа | посвищеш | посвищете |
3 особа | посвище | посвищуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посвистав | посвистали |
Жіночий рід | посвистала | |
Середній рід | посвистало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посвищімо | |
2 особа | посвищи | посвищіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посвиставши |