посидючий
ПОСИДЮЧИЙ, а, е. 1. Здатний довго, старанно й наполегливо працювати над чим-небудь; не схильний часто змінювати місце перебування, заняття.
2. Який вимагає терпіння, витримки, наполегливості. Пора нам глянути ясними очима на нашу роботу, пора додати їй, окрім любові, і освітнього погляду, і посидючої праці (Мирний, V, 1955, 361).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | посидючий | посидюча | посидюче | посидючі |
Родовий | посидючого | посидючої | посидючого | посидючих |
Давальний | посидючому | посидючій | посидючому | посидючим |
Знахідний | посидючий, посидючого | посидючу | посидюче | посидючі, посидючих |
Орудний | посидючим | посидючою | посидючим | посидючими |
Місцевий | на/у посидючому, посидючім | на/у посидючій | на/у посидючому, посидючім | на/у посидючих |