посиротілий
ПОСИРОТІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до посиротіти.
2. у знач. прикм. Який став сиротою. Округи була темрява - чорна, важка, похмура темрява, і серед цієї темряви, долі в хаті, нікому не видна, від усіх покинута, сиділа маленька посиротіла дівчинка (Гр., І, 1963, 383); * Образно. Наче хмара, налягає Сум на серце наболіле, І воно, посиротіле, Мов та чайка проквиляє (Вороний, Вибр., 1959, 89); // Який залишився без дітей або рідних, близьких людей. Дуже гіркі сльози посиротілої матері (Ю. Янов., І, 1954, 59).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | посиротілий | посиротіла | посиротіле | посиротілі |
Родовий | посиротілого | посиротілої | посиротілого | посиротілих |
Давальний | посиротілому | посиротілій | посиротілому | посиротілим |
Знахідний | посиротілий, посиротілого | посиротілу | посиротіле | посиротілі, посиротілих |
Орудний | посиротілим | посиротілою | посиротілим | посиротілими |
Місцевий | на/у посиротілому, посиротілім | на/у посиротілій | на/у посиротілому, посиротілім | на/у посиротілих |