послушенство
ПОСЛУШЕНСТВО, а, с. 1. заст. Слухняність. - Ну, - каже [батько], - добра ти в мене дитина, я тебе нагороджу за твоє послушенство (Укр.. казки, 1951, 245); Кажуть, що так бог звелів, щоб на землі були можні і злидарі. - Брехня! - глухо промовив Ярема. - То все вигадка і втіха для дурнів, щоб жили в послушенстві та панам догоджали (Кочура, Зол. грамота, 1960, 14); Тричі вдарив дзвін до послушенства, але віче бурувало (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 223).
2. церк. Перебування послушником у монастирі, виконання обов'язків послушника. Їх [послушників] роки були вже покликані до армії, на фронт, на війну - але послушенство в монастирі звільняло їх від призову на позиції (Смолич, Мир.., 1958, 69).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | послушенство | послушенства |
Родовий | послушенства | послушенств |
Давальний | послушенству | послушенствам |
Знахідний | послушенство | послушенства |
Орудний | послушенством | послушенствами |
Місцевий | на/у послушенстві | на/у послушенствах |
Кличний | послушенство | послушенства |