посмітюха
ПОСМІТЮХА, и. 1. ж. Чубатий жайворонок. Біг я, біг, а посмітюхи не впіймав. Коло невеличкого мосту вона знялася з місця та й полетіла в жито (Н.-Лев., VI, 1966, 95); Маленькі, схожі на горобців, чубаті посмітюхи клювали на дорозі кінські кізячки (Тют., Вир, 1964, 99); Прийшла зима. Завіхрила біла хуга, лягла холодною ковдрою на землю. Важкий настав час для синичок, чубатих посмітюх, сойок, повзиків, горобців (Веч. Київ, 9.I 1971, 3).
2. ч. і ж. Уживається як лайливе слово.
3. ж. Назва дитячої гри. Попід тинами грались дівчатка у посмітюхи: малі босі ноженята підкидали порох - три рази в один бік, три рази в другий (Коцюб., II, 1955, 15).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | посмітюха | посмітюхи |
Родовий | посмітюхи | посмітюх |
Давальний | посмітюсі | посмітюхам |
Знахідний | посмітюху | посмітюхи, посмітюх |
Орудний | посмітюхою | посмітюхами |
Місцевий | на/у посмітюсі | на/у посмітюхах |
Кличний | посмітюхо | посмітюхи |