посміховисько
ПОСМІХОВИСЬКО, а, с. Те саме, що посміховище. [Самарійський пророк:] Не пізнає оселі батька п'яний син бездумний, за те блукає він у тьмі надвірній, за посміховисько стає ворожим дітям (Л. Укр., II, 1951, 133); Навіть ставши загальним посміховиськом, пан обозний не втрачав ані пихи, ані бундючності (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 215); Не для того вона.. одружувалася з старішим за себе, щоб ходити по селу, як жебрачка, та бути посміховиськом (Чорн., Пісні.., 1958, 42); - Не я тобі казав, що ці вікна боком будуть нам вилазити? Дожився до посміховиська, доживешся отак і до червоного півня! Багатіти теж треба з толком (Стельмах, І, 1962, 107).
На посміховисько [людям (людське, загальне)] - те саме, що На посміх [людям] (див. посміх). Мусій.. зв'язався з тією клятою бабою, наче присох біля її розгородженого двору, та коли б ще біля плотницького діла, а то казна-що - ходить у фартусі людям на посміховисько... (Перв., Материн.. хліб, 1960, 140); - Вакула зав'язав залицяльників у мішку і кинув серед вулиці на глум і посміховисько (Цюпа, Краяни, 1971, 360).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | посміховисько | посміховиська |
Родовий | посміховиська | посміховиськ |
Давальний | посміховиськові, посміховиську | посміховиськам |
Знахідний | посміховисько, посміховиська | посміховиськ |
Орудний | посміховиськом | посміховиськами |
Місцевий | на/у посміховиськові | на/у посміховиськах |
Кличний | посміховиське | посміховиська |