посоватися
ПОСОВАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Соватися якийсь час. [Влас:] А наш брат часто.. посовається, посовається по лаві, умне цвілого сухаря та й... «спасибі богові за хліб та сіль» (Кроп., II, 1958, 322); Жінка.. посовалась по канапі [вагона], як курка в піску, зручніш умощуючись (Досв., Вибр., 1959 207); Недокус справді посовався на місці, потім виліз із-за столу, заметушився по кімнаті (Збан., Малин. дзвін, 1958, 52).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посоваюся | посоваємося |
2 особа | посоваєшся | посоваєтеся |
3 особа | посовається | посоваються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посовався | посовалися |
Жіночий рід | посовалася | |
Середній рід | посовалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посоваймося | |
2 особа | посовайся | посовайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посовавшись |