посолити
ПОСОЛИТИ, солю, солиш, док., перех. 1. Всипати солі в страву, посипати сіллю для смаку. Явдоха борщ варила, Та, щоб смачніший був, - аж тричі посолила (Бор., Тв., 1957, 150); Йому хотілось їсти. Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Коцюб., І, 1955, 28); У південних областях України недостиглі кукурудзяні качани варять і, трохи посоливши, їдять соковиті, смачні зерна (Наука.., 7, 1955, 17); // Надати солоного присмаку чому-небудь. Кілька крапель солі посолили купіль (Ю. Янов., II, 1958, 81); Піт великими краплинами виступав на обличчя, посолив зашерхлі губи і теплою росою падав на землю (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 723).
2. що, чого. Заготовити про запас, посипавши сіллю або поклавши в солоний розчин; засолити. - Не журись, Чіпко, - каже, радіючи, Мотря. - Тепер буде своє жито, й своя пшениця ..А к різдву загодуємо свиню... Сало продамо, м'ясо посолимо (Мирний, І, 1949, 155); [Марфуша:] От кавунів ніхто так не посолить, як ви! (Кроп., II, 1958, 336).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посолю | посолимо |
2 особа | посолиш | посолите |
3 особа | посолить | посолять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посолив | посолили |
Жіночий рід | посолила | |
Середній рід | посолило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посолімо | |
2 особа | посоли | посоліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посоливши |