посохлий
ПОСОХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до посохнути і посохти. Облізла шкапина блукала цілий день коло дому, підставляла сухі ребра вітрові та скубла останню пожовклу й посохлу травицю (Коцюб., І, 1955, 377); Христя глянула на матір і злякалася: жовта, аж чорна, сиділи вона на полу,.. очіпок, підбившись угору, посунувся набік; сірі пасма волосся висіли з-під нього, мов посохле бадилля (Мирний, III, 1954, 11); Я підняв листок посохлий І, задумавшись, гризу (Крим., Вибр., 1965, 76).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | посохлий | посохла | посохле | посохлі |
Родовий | посохлого | посохлої | посохлого | посохлих |
Давальний | посохлому | посохлій | посохлому | посохлим |
Знахідний | посохлий, посохлого | посохлу | посохле | посохлі, посохлих |
Орудний | посохлим | посохлою | посохлим | посохлими |
Місцевий | на/у посохлому, посохлім | на/у посохлій | на/у посохлому, посохлім | на/у посохлих |