постарілий
ПОСТАРІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до постаріти. Увійшов молодий панок, років, може, двадцяти двох, з непевною і передчасно постарілою фізіономією (Фр., VI, 1951, 260); Цей Артем був якийсь інший, замкнутий і помітно постарілий (Кучер, Чорноморці, 1956, 394); - Дякую, мамо! - сказав, як завжди, Семен і глянув на постаріле обличчя матері (Собко, Біле полум'я, 1952, 4); Глухої ночі повертається Мирон до своєї постарілої хати (Стельмах, І, 1962, 377).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | постарілий | постаріла | постаріле | постарілі |
Родовий | постарілого | постарілої | постарілого | постарілих |
Давальний | постарілому | постарілій | постарілому | постарілим |
Знахідний | постарілий, постарілого | постарілу | постаріле | постарілі, постарілих |
Орудний | постарілим | постарілою | постарілим | постарілими |
Місцевий | на/у постарілому, постарілім | на/у постарілій | на/у постарілому, постарілім | на/у постарілих |