посумувати
ПОСУМУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Сумувати якийсь час. Я ввечері посумую, А вранці поплачу. Зійде сонце - утру сльози, - Ніхто й не побачить (Шевч., І, 1963, 11); Щодня вона заходила в свою хату.. Посумує, пожуриться сама собі, заплаче та й піде (Мирний, І, 1949, 323); - Боюсь, що посумує, понудьгує отак якийсь час, а потім зірветься чи в п'янство, чи в якийсь розбій. Такий несамовитий чоловік спересердя все може зробити (Стельмах, І, 1962, 604).
2. за ким, рідко по кому. Відчувати тугу за ким-небудь, тужити якийсь час через втрату кого-небудь або відсутність когось. Брати трохи посумували за Максимом, а далі й забули (Мирний, II, 1954, 117).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посумую | посумуємо |
2 особа | посумуєш | посумуєте |
3 особа | посумує | посумують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посумував | посумували |
Жіночий рід | посумувала | |
Середній рід | посумувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посумуймо | |
2 особа | посумуй | посумуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посумувавши |