посутній
ПОСУТНІЙ, я, є. Який має істотне значення, становить суть або стосується суті чого-небудь; суттєвий. Катя воліла б швидше робити щось більш посутнє (Коз., Вибр., 1947, 81); Редакція видрукувала посутні заперечення київського професора (Загреб., Диво, 1968, 92); // Діловий, слушний (про думку, зауваження і т. ін.). Посутньої розмови з питань майстерності роману як провідного жанру сучасної літератури у критика не вийшло (Рад. літ-во, 7, 1966, 14).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | посутній | посутня | посутнє | посутні |
Родовий | посутнього | посутньої | посутнього | посутніх |
Давальний | посутньому | посутній | посутньому | посутнім |
Знахідний | посутній, посутнього | посутню | посутнє | посутні, посутніх |
Орудний | посутнім | посутньою | посутнім | посутніми |
Місцевий | на/у посутньому, посутнім | на/у посутній | на/у посутньому, посутнім | на/у посутніх |