посіпака
ПОСІПАКА, и, ч. і ж., зневажл. Прислужник, готовий допомагати в будь-яких діях, перев. ганебних; поплічник. - І ходив як звір той лісовий, та не смів і словом перечити хазяїнові, бо він нахвалявся наслати на мене посіпак... (Коцюб., І, 1955, 345); Хитрує панський посіпака, приневолили, мовляв, його з людьми розправляться (Горд., Чужу ниву.., 1947, 236); Петро проклинав себе за необережність - дідок виявився фашистським посіпакою (Автом., Коли розлуч. двоє.., 1959, 430); В період другої світової війни націоналісти були найвірнішими посіпаками гітлерівських загарбників (Ком. Укр., 6, 1968, 86).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | посіпака | посіпаки |
Родовий | посіпаки | посіпак |
Давальний | посіпаці | посіпакам |
Знахідний | посіпаку | посіпак |
Орудний | посіпакою | посіпаками |
Місцевий | на/у посіпаці | на/у посіпаках |
Кличний | посіпако | посіпаки |