потеліпати
ПОТЕЛІПАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. Теліпати якийсь час; потрясти. Він потеліпав скринькою в повітрі, щоб чуть було стукання того, що було в її середині (Фр., VIII, 1952, 16); Тадик потеліпав термосом, у якому замість кави булькотіла самогонка (Тют., Вир, 1964, 428).
2. у сполуч із сл. язиком. Балакати, теревенити якийсь час. - Ну, ти, потеліпай мені язиком... - для годиться нагримав Семен (Ле, Хмельницький, І, 1957, 92).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потеліпаю | потеліпаємо |
2 особа | потеліпаєш | потеліпаєте |
3 особа | потеліпає | потеліпають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потеліпав | потеліпали |
Жіночий рід | потеліпала | |
Середній рід | потеліпало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потеліпаймо | |
2 особа | потеліпай | потеліпайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потеліпавши |