потилиця
ПОТИЛИЦЯ, і, ж. Задня частина голови над шиєю. На потилиці очей нема (Номис, 1864, № 6651); Глибокі зморшки на щоках, на лобі, поморщена темна потилиця од гарячого сонця, грубі руки - все це ніби казало, що йому важко жилося на світі (Н. -Лев., II, 1956, 172); - До живого нікому не доходило: чужа болячка не болить, чужа потилиця не свербить (Свидн., Люборацькі, 1955, 191); На одному з поворотів машину підкинуло, технік стукнувся потилицею об кабіну і перестав дрімати (Гончар, III, 1959, 173); Онук, закинувши руки за потилицю, полинув мріями своїми знову до Індії... (Вол., Самоцвіти, 1952, 22).
@ Гнати (вигнати) в потилицю - те саме, що Гнати в шию (у три шиї) (див. гнати). Пістряка лаяв-лаяв [сотник] на всі боки, та в потилицю і вигнав його з хати, і змінив його з писарства (Кв.-Осн., II, 1956, 221); Жени його в потилицю з свого обійстя, бо й тобі вкине за пазуху таку жарину, що душа спопеліє (Стельмах, Хліб.., 1959, 121); Дати (затопити, втелющити і т. ін. ) по потилиці, вульг. - ударити ззаду по голові. Старець.., не розжувавши гаразд, хотів проковтнуть [буханець] та й подавився. Тут інші старці почали його в спину штовхать - хто кулаком стусоне межи плечі, хто костилем ткне під ребро, хто затопить по потилиці (Стор., І, 1957, 34); Денис.. втелющив десяцького по потилиці так, що вони обидва зарили носами (Н.-Лев., VI, 1966, 358); Дістати по потилиці, вульг. - дістати запотиличника; Показувати потилицю кому - тікати від кого-небудь. Суворов знав генерала Река як людину, що не звикла показувати потилицю ворогові (Добр., Очак. розмир, 1965, 75); Побачити, як свою потилицю - ніколи не побачити. Побачив фашист Москву, як свою потилицю (Укр.. присл.., 1955, 420); У (в) потилицю; З потилиці, у знач. присл. - ззаду. А вітри ззаду все трубили В потилицю його човнам (Котл., І, 1952, 112); - Гей, пане хорунжий! Ану, візьми з собою завзятців з півсотки та спробуй їм [нападаючим] в потилицю зайти з болота (Стар., Облога.., 1961, 74); Чухати (почухати) потилицю; Чухатися (почухатися) в потилиці: а) задуматися, не знаючи, що робити, як вийти із скрутного становища. Замислився козак, і йому досталось покрутить вуса і почухать потилицю (Стор., І, 1957, 41); Зіжне другий незаможник, подивиться на копи та тільки потилицю почухає: на плечах за десять верст не однесеш. Хоч покинь на стерні (Головко, II, 1957, 12); - Отак мене випроваджуєш, хазяїне? Ну, що ж. Я піду... піду... Але ти ще почухаєш свою потилицю! (Шиян, Баланда, 1957, 104); б) перебувати в нерішучості, не наважуватися діяти. - Про міст треба було всім нам думати раніше. А то чухали потилиці (Цюпа, Краяни, 1971, 187).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | потилиця | потилиці |
Родовий | потилиці | потилиць |
Давальний | потилиці | потилицям |
Знахідний | потилицю | потилиці |
Орудний | потилицею | потилицями |
Місцевий | на/у потилиці | на/у потилицях |
Кличний | потилице | потилиці |