потирати
ПОТИРАТИ, аю, аєш, недок. 1. перех. Терти злегка або час від часу. - Біда з старим - не дає волі та й годі... - зітхнувши і потираючи лоб, жалівся Власов (Мирний, IV, 1955, 132); Розмовляючи і п'ючи пиво, Пічман весь час потирав долонею свою лисину, немов хотів її нагріти (Собко, Запорука.., 1952, 93); // у сполуч. із сл. руки. Кілька разів проводити долонею по долоні, переважно виражаючи хвилювання, задоволення і т. ін. Карпо Петрович потирав руки, як добродушний ведмідь перед уликом меду (Коцюб., II, 1955, 369); Ось професор зайшов. Потирає від холоду руки (Мур., Ідуть.., 1951, 93); Діти.. загомоніли, підскакуючи на партах, потираючи від радості руки (Цюпа, Грози.., 1961, 117).
2. перех. і неперех., перев. ким, також у сполуч. із сл. руки, перен., розм. Знущатися з кого-небудь, зневажати когось. Дука щасливий не спить.. Любо йому у теплі вигріватися, Смішки справляти з гістьми, Любо йому у розпусті купатися, Вік потирати всіми [всіма] (Граб., І, 1959, 606); - А доки вони нами руки потиратимуть? Ми їх не чіпаємо, ми до них не ліземо, а вони? Що вони з нас кров точать? (Гончар, II, 1959, 259).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потираю | потираємо |
2 особа | потираєш | потираєте |
3 особа | потирає | потирають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потиратиму | потиратимемо |
2 особа | потиратимеш | потиратимете |
3 особа | потиратиме | потиратимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потирав | потирали |
Жіночий рід | потирала | |
Середній рід | потирало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потираймо | |
2 особа | потирай | потирайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | потираючи | |
Минулий час | потиравши |