потомлений
ПОТОМЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до потомити. Потомленії горем і жалем люди поснули (Фр., VIII, 1952, 125); Потомлені походом, опришки сіли під лісом спочити й перекусити (Гжицький, Опришки, 1962, 137).
2. у знач. прикм. Який стомився, знесилів від ходіння, важкої роботи, тяжких переживань і т. ін. Добре заснули [діти], бо були потомлені (Укр.. казки.., 1957, 139); І смеркає, і світає, День божий минає, І знову люд потомлений, І все спочиває (Шевч., І, 1963, 329); Вже сонечко нижче і вечір вже ближче - Не роблять потомлені руки (Гр., І, 1963, 12); В потомлених коней темна від поту шерсть накипає крихітним бісером (Стельмах, І, 1962, 85).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | потомлений | потомлена | потомлене | потомлені |
Родовий | потомленого | потомленої | потомленого | потомлених |
Давальний | потомленому | потомленій | потомленому | потомленим |
Знахідний | потомлений, потомленого | потомлену | потомлене | потомлені, потомлених |
Орудний | потомленим | потомленою | потомленим | потомленими |
Місцевий | на/у потомленому, потомленім | на/у потомленій | на/у потомленому, потомленім | на/у потомлених |