потому
ПОТОМУ, присл., розм. 1. Те саме, що потім 1. Ловив [Андрій] вухом той клик машини довго, уважно, наче боявся пропустити з нього хоч одну мить. Потому обернувся до жінки, весь сяючий (Коцюб., II, 1955, 39); І як віковий дуб - довго тримається під напором бурі,.. але валиться потому з гуркотом, вивертаючи землю, - так похилився Марусяк (Хотк., II, 1966, 210); Принесла [бабуся] з сіней і виставила на стіл велику полив'яну миску, виповнену червоними квашеними помідорами. Потому сіла чистити картоплю (Коз., Листи.., 1967, 63).
2. Те саме, що поготів. Тепер вітрів нема, а там і потому (Сл. Гр.).