потоптання
ПОТОПТАННЯ, я, с. Дія за знач. потоптати. Зрадою не називаю того, що не любиш... чи не будеш любити мене... Зрадою є тільки потоптання віри... Тільки омана присяги любові, коли любові більше нема... (У. Кравч., Вибр., 1958, 281); - Наша мета не потоптання законів, не образа величності, не заколоти, а можливість користуватися правами, наданими нам конституціями (Тулуб, Людолови, II, 1957, 498).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | потоптання | потоптання |
Родовий | потоптання | потоптань |
Давальний | потоптанню | потоптанням |
Знахідний | потоптання | потоптання |
Орудний | потоптанням | потоптаннями |
Місцевий | на/у потоптанні | на/у потоптаннях |
Кличний | потоптання | потоптання |