поточений
ПОТОЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поточити1 . Добре поточені ножі; Після тісного кабінету, після пахощів од цвілі на старих книжках, поточених шашлями, після міської душної куряви степи здалися йому земним раєм (Н.-Лев., І, 1956, 407); В ніс гостро ударило морозним повітрям і запахом поточеної мишами соломи (Збан., Єдина, 1959, 47); * Образно. Тільки іноді, темної ночі,.. закрадався сум у Мотрину душу й, як у жмені, зжимав [стискав] гірким життям поточене серце... (Мирний, І, 1949, 361).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поточений | поточена | поточене | поточені |
Родовий | поточеного | поточеної | поточеного | поточених |
Давальний | поточеному | поточеній | поточеному | поточеним |
Знахідний | поточений, поточеного | поточену | поточене | поточені, поточених |
Орудний | поточеним | поточеною | поточеним | поточеними |
Місцевий | на/у поточеному, поточенім | на/у поточеній | на/у поточеному, поточенім | на/у поточених |