потрібувати
ПОТРІБУВАТИ, ую, уєш, перех., діал. 1. недок. Потребувати (у 1 знач.). - Василь мене не потрібує: він має вже жінку при собі й не потрібує нікого (Коб., II, 1956, 312); - Панотець щось мене потрібували? - запитався війт (Март., Тв., 1954, 253).
2. док. Попробувати. Ніж широкий був, блищав зловіще, Та його потрібувавши пальцем, Бачив доктор, що він притупився (Фр., XII, 1953, 308).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потрібую | потрібуємо |
2 особа | потрібуєш | потрібуєте |
3 особа | потрібує | потрібують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потрібуватиму | потрібуватимемо |
2 особа | потрібуватимеш | потрібуватимете |
3 особа | потрібуватиме | потрібуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потрібував | потрібували |
Жіночий рід | потрібувала | |
Середній рід | потрібувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потрібуймо | |
2 особа | потрібуй | потрібуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | потрібуючи | |
Минулий час | потрібувавши |