потуманілий
ПОТУМАНІЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до потуманіти. В потуманілій від куряви хаті лякливо мигтів каганець (Горд., II, 1959, 221).
2. у знач. прикм. Затьмарений сльозами (про погляд, очі).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | потуманілий | потуманіла | потуманіле | потуманілі |
Родовий | потуманілого | потуманілої | потуманілого | потуманілих |
Давальний | потуманілому | потуманілій | потуманілому | потуманілим |
Знахідний | потуманілий, потуманілого | потуманілу | потуманіле | потуманілі, потуманілих |
Орудний | потуманілим | потуманілою | потуманілим | потуманілими |
Місцевий | на/у потуманілому, потуманілім | на/у потуманілій | на/у потуманілому, потуманілім | на/у потуманілих |