потьмарення
ПОТЬМАРЕННЯ, я, с. Стан за знач. потьмаритися і потьмарюватися. Не вірив [Микола] своєму щастю, крізь потьмарення захвату бачив і відчував її [Галю] коло себе (Загреб., Шепіт, 1966, 48); Отруєння гексахлораном у людини проявляється головними болями, потьмаренням свідомості, нудотою (Лікар. експертиза.., 1958, 154).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | потьмарення | потьмарення |
Родовий | потьмарення | потьмарень |
Давальний | потьмаренню | потьмаренням |
Знахідний | потьмарення | потьмарення |
Орудний | потьмаренням | потьмареннями |
Місцевий | на/у потьмаренні | на/у потьмареннях |
Кличний | потьмарення | потьмарення |