потьмарювати
ПОТЬМАРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОТЬМАРИТИ, рю, риш і рідко ПОТЬМАРИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Робити темним, неяскравим, тьмяним. Щільно з усіх боків оплітали [хмарки] місяць, потьмаривши коло його срібне море (Вас., І, 1959, 357); // Вкривати поволокою (очі). Дві прозорі краплі на мить потьмарили очі - такі ж сині, як синій Арал в безхмарний літній день (Тулуб, В степу.., 1964, 370); * Образно. Враз душогублива рука Потьмарила нам світ, Де генієм трудівника Новий ростився цвіт (Рильський, II, 1960, 265).
2. перен. Робити смутним, похмурим. Кому я потьмарив чи болем, чи журбою В його житті дні, роки чи хвилини, - Простіть мені (Гр., І, 1963, 140); Тягар турбот потьмарив застарілі їхні обличчя, і незгода поселила смуток в їх душі (Довж., III, 1960, 164); // Послабити позитивні емоції, зіпсувати радісний настрій. Я був безмірно щасливий, і ніщо не могло потьмарити мого щастя (Збан., Любов, 1957, 240).
3. у сполуч. із сл. свідомість, розум і т. ін., перен. Позбавляти чіткості сприйняття; запаморочувати. [Лицар:] Мені темниця очі засліпила, мені неволя розум потьмарила (Л. Укр., II, 1951, 198); Хвилювання потьмарило мозок (Голов., Тополя.., 1965, 74).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потьмарюю | потьмарюємо |
2 особа | потьмарюєш | потьмарюєте |
3 особа | потьмарює | потьмарюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потьмарюватиму | потьмарюватимемо |
2 особа | потьмарюватимеш | потьмарюватимете |
3 особа | потьмарюватиме | потьмарюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потьмарював | потьмарювали |
Жіночий рід | потьмарювала | |
Середній рід | потьмарювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потьмарюймо | |
2 особа | потьмарюй | потьмарюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | потьмарюючи | |
Минулий час | потьмарювавши |