потіти
ПОТІТИ, ію, ієш, недок. 1. Виділяти піт; покриватися потом. Міхи престрашні надимають, Огонь великий розпаляють, Пішов тріск, стук од молотів. Вулкан потіє і трудиться (Котл., І, 1952, 209); Людина, яка довго перебуває в умовах високої температури, потіє, втрачаючи при цьому не тільки воду, а й білки, вітаміни, мінеральні солі та інші необхідні для організму речовини (Веч. Київ, 7.VIII 1957, 2); // перен., розм. Працювати, робити що-небудь, витрачаючи багато сил. Робітники потіли, а пани з того жиріли (Укр.. присл.., 1955, 343); В будні вона [молодь] тут не дуже потіла над роботою (Фр., VII, 1951, 22); - Над задачкою потіємо? Не виходить? Що ви зараз проходите, дроби? (Мушк., Чорний хліб, 1960, 46).
2. Вкриватися вологою від пари, що осідає. Окуляри потіють на холоді.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потію | потіємо |
2 особа | потієш | потієте |
3 особа | потіє | потіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потітиму | потітимемо |
2 особа | потітимеш | потітимете |
3 особа | потітиме | потітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потів | потіли |
Жіночий рід | потіла | |
Середній рід | потіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потіймо | |
2 особа | потій | потійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | потіючи | |
Минулий час | потівши |