потішати
ПОТІШАТИ, аю, аєш, недок., ПОТІШИТИ, шу, шиш, док., перех. 1. Розважати, веселити кого-небудь своєю поведінкою, діями, виглядом і т. ін. Наче справжнії музики, Грають Півні та Індики, Деренчить Гусак. А Будяк всіх потішає, Підморгне і промовляє: «Оттак, квіти, так!..» (Гл., Вибр., 1951, 241); Два дебелі молодці з гамором увійшли до кімнати.. Оберст розвалькувато підійшов до солдатів, які, мабуть, просто потішали його. Добродушно ляснув одного з них по плечу (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 162); Дітей, що за ним так, як сарана, біжать, заставляє [чоловік] танцювати, а їм за те жменями.. горішки сипле... От той чоловік, потішивши дітей, скомандував: «Марш, музика, дальш!» (Кв.-Осн., II, 1956, 290).
2. Приносити задоволення, радість кому-небудь; тішити. Одно потішало Дарку на панській роботі, що там вона частенько могла бачитися з панною (Л. Укр., III, 1952, 640); Частіше мене засмучують звістки од Вас, а на цей раз дещо й потішило (Коцюб., III, 1956, 459); Сидячи перед нареченою ватажка й козацького гетьмана, відшукав він для неї запашні й барвисті слова, щоб потішити жіноче закохане серце (Тулуб, Людолови, I, 1957, 63); // Милувати зір, слух і т. ін. Вулиці квітковими ароматами душу потішають (Вол., Озеро.., 1959, 10).
3. Заспокоювати кого-небудь, зменшувати чийсь неспокій, хвилювання. - Але бійся бога, Гаво, що ж ми будемо робити? - Ни [ні], бог ласкав, і ви не згинете, - всміхаючись, потішав Гава (Фр., III, 1950, 67); Василина усе потішає Давида, що після її смерті грунт перейде Давидові (Стельмах, І, 1962, 138); Можна себе потішити, як той бубон на весіллі: «ще побачим, як там буде!» (Л. Укр., V, 1956, 70); Не було їм ні радості ніякої в житті, ні втіхи. Хіба що Остап потішить коли: - Нічого, виб'ємось у люди - легше стане (Головко, II, 1957, 401); // Полегшувати чиєсь горе, страждання; втішати. - Марино! Годі, не плач... Може, воно й краще, що господь її [матір] прийняв... Не плач! - потішав п'яний Федір свою дочку (Мирний, IV, 1955, 229); Поклали бійці товариша на мерзлу землю перед матір'ю край самої ями. Що сказати матері? Як пояснити? Чим потішити? (Довж., І, 1959, 57).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потішаю | потішаємо |
2 особа | потішаєш | потішаєте |
3 особа | потішає | потішають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потішатиму | потішатимемо |
2 особа | потішатимеш | потішатимете |
3 особа | потішатиме | потішатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потішав | потішали |
Жіночий рід | потішала | |
Середній рід | потішало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потішаймо | |
2 особа | потішай | потішайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | потішаючи | |
Минулий час | потішавши |