похитуваний
ПОХИТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до похитувати. Дерева в саду.. шуміли так сильно, похитувані вітром, що з спокійної хати було лячно визирнути (Коб., III, 1956, 188); - Коли він повертатиметься додому, йому дорогою трапиться цікава, рухлива тінь од ліхтаря, похитуваного вітром (Ю. Янов., II, 1958, 23).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | похитуваний | похитувана | похитуване | похитувані |
Родовий | похитуваного | похитуваної | похитуваного | похитуваних |
Давальний | похитуваному | похитуваній | похитуваному | похитуваним |
Знахідний | похитуваний, похитуваного | похитувану | похитуване | похитувані, похитуваних |
Орудний | похитуваним | похитуваною | похитуваним | похитуваними |
Місцевий | на/у похитуваному, похитуванім | на/у похитуваній | на/у похитуваному, похитуванім | на/у похитуваних |