похлинатися
ПОХЛИНАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПОХЛИНУТИСЯ, нуся, нешся, док. Відчувати утрудненість дихання, викликану попаданням чого-небудь у дихальне горло (перев. рідини або рідкої страви). Тільки Катря з хати - Хорошунка швиденько до судника, хапає за пляшку, наливає одну чарку, другу, п'є, аж похлинається (Вас., III, 1960, 250); Наш сердешний Забрьоха сидить, мов гарячим борщем похлинувся... і казати б то, і у горлі застряло, і поблід, і посинів (Кв.-Осн., II, 1956, 219); Максим і собі спробував випити, але не осилив і половини, важко похлинувся (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 137); // Відчувати утруднення в диханні. Він ішов напружено, без спочинку, часом навіть похлинаючись і знесилюючись (Мушк., День.., 1967, 91); // перев. у сполуч. із сл. слово, сміх. Говорити, сміятися уривчасто, задихаючись; раптово переривати розмову, сміх з якої-небудь причини. - Ти... ти... - аж похлинаючись словами, крикнув він на москаля, що стояв за дверми (Мирний, І, 1954, 283); Обличчя його в цю мить стало таким страшним, що Саня похлинулася сміхом, в горлі її щось хлюпнуло, і вона замовкла (Собко, Звич. життя, 1957, 40).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похлинаюся | похлинаємося |
2 особа | похлинаєшся | похлинаєтеся |
3 особа | похлинається | похлинаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похлинатимуся | похлинатимемося |
2 особа | похлинатимешся | похлинатиметеся |
3 особа | похлинатиметься | похлинатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | похлинався | похлиналися |
Жіночий рід | похлиналася | |
Середній рід | похлиналося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похлинаймося | |
2 особа | похлинайся | похлинайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | похлинаючись | |
Минулий час | похлинавшись |