почимчикувати
ПОЧИМЧИКУВАТИ, ую, уєш, док., розм. Те саме, що піти 1, 3. На той світ, друже мій, до бога, Почимчикуєм спочивать (Шевч., II, 1963, 422); Набралася молодиця Глечиків чимало, Та з хутора тихесенько Й почимчикувала (Щог., Поезії, 1958, 482); Як спав [Грицько] у стодолі, так рано на зорях устав і почимчикував до міста (Март., Тв., 1954, 93); На другий день.. комісія почимчикувала в сусідні сільради (Панч, В дорозі, 1959, 223).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почимчикую | почимчикуємо |
2 особа | почимчикуєш | почимчикуєте |
3 особа | почимчикує | почимчикують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | почимчикував | почимчикували |
Жіночий рід | почимчикувала | |
Середній рід | почимчикувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почимчикуймо | |
2 особа | почимчикуй | почимчикуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | почимчикувавши |